Сегодня
Регистрация | Забыли пароль? Логин Пароль   
Наталя САВЕНКО (Горловка, Україна) Генеалогічні дослідження в музеї історії міста Горлівки
Автор: chelovek42 23-04-2012, 13:39 0 2302    
Наталя САВЕНКО
(Горловка, Україна)
Генеалогічні дослідження
в музеї історії міста Горлівки:
універсальний масштаб
і смисловий центр історії


Нові соціокультурні умови, в яких працюють сучасні музейні установи, все активніше перетворюють їх на інноваційну модель, мета якої – звернення до різних верств населення. Музей історії міста Горлівки активно включився до ціх трансформаційних процесів. Підтвердженням тому є втілення низки логічно пов'язаних ланцюжків музейної діяльності, за основу якої покладено полі дисциплінарний підхід до музейного джерела. Музейне джерело – це історичне джерело в контексті культури, завдяки якій воно виникло, завжди цілісне, як продукт, що з'являється в різноманітних сферах творчої активності людини. Цей підхід сучасного джерелознавства реалізується музеєм історії міста Горлівки. В контексті статті ми зупинимось на джерелознавчих аспектах горлівської історії в зв’язку з генеалогічними дослідженням, які вже на протязі дев’яти років здійснюються на базі музею, зокрема через організацію конференцій. Учасниками щорічних науково-практичних конференцій являються перш за все мешканці міста, які досліджують свої родоводи. Генеалогія, як допоміжна історична дисципліна, стала фундаментом музейної політики музею історії міста Горлівки. Цей інтерактивний підхід, спрямований на формування і поширення знань підтвердив свою ефективність. Актуальність такого підходу полягає ще і в сен сі підтвердження, або спростування деяких «міфів» про Донбас, як-
то: по-перше, «хто ми – автохтонне населення або «природні колоністи»?; по-друге, «невже ми тільки «почесні гвинтики» великої інтернаціональної теократичної імперії машино-людей?»; по-третє, «невже культурна специфіка краю розмита до останньої цеглини і має вигляд тільки фрагментів?»; і, взагалі, невже ж ми «Иваны не помнящие родства?». Відповіді на ці проблемні запитання дозволяє знайти генеалогія.
За радянські часи для нашого краю не була характерною наявність розвинутої історичної пам’яті. Маючи унікальну історію, наше місто не закріпило свій історичний досвід у концентрованому вигляді. Переважно історична свідомість підмінювалась лозунгами або міфами, складеними на потребу влади. Завдяки цьому культурна специфіка розмивалась і була фрагментарною. Але досліджуючи генеалогічні корені окремих горлівських родин та враховуючи сімейні розвідки самих мешканців міста співробітники музею історії міста Горлівки, дійшли висновку, що на протязі всього цього часу відбувалось накопичення історичної пам'яті на неформальному рівні і був лише потрібен суспільний запит, який би актуалізував соціальні функції культури пам'яті. Треба було
лише розворушити людей, звернутися до глибин їх пам'яті…
Матеріали дев'ятьох науково-практичних конференцій «Генеалогія горлівчан», проведених на базі нашого музею, свідчать про збереження нашими земляками своїх родинних історій. А ті, кому не вдалось це зробити, зараз намагаються надолужити втрачене. Вивчаючи сімейні джерела, музейні співробітники переосмислюють специфіку нашого міста, з отриманих матеріалів комплектують фондову документальну колекцію. Елементи складання єдиної міської генеалогічної крони розробляються в рамках етнографії, демографії, соціології, генетики, євгеніки, топоніміки та інших суміжних дисциплін. Зупинимось на деяких практичних аспектах генеалогічних досліджень.
Декілька слів про розвиток генеалогічного руху на Донеччині. У вересні 2000 р. музей історії Горлівки зініціював проведення в Донецькій області Першої науково-практичної конференції за проблемами «Генеалогія горлівчан». Автором цієї ідеї був тоді ще провідний науковий співробітник, зараз директор музею Наталя Олександрівна Савенко. Програму проведення конференції було схвалено управлінням культури Донецької облдержадміністрації та під її реалізацію було надано грант. Вийшла друком збірка матеріалів конференції та випущено пам’ятний значок, автором якого є Заслужений художник України Леонід Федорович Толстов [2, с.7]. До участі в науковому заході було залучено різні соціальні, вікові, національні верстви горлівчан, а також фахівців зі статистичного управління, представникі системи освіти та медичних закладів. Запросили також і гостей з Донецького національного університету, дослідників власних родоводів.
Готуючись до конференції, наукові співробітники музею вивчили сучасний стан генеалогічних досліджень на Україні та за її межами. Виявилось, що на той час існували секція генеалогії при Українському геральдичному товаристві у Львові, а також Центр генеалогічних досліджень в Києві. Під час роботи над вивченням родоводу засновника нашого міста П.М. Горлова, співробітники музею отримали матеріали від Російського генеалогічного товариства. Публікація цих відомостей в збірці матеріалів конференції стала в нагоді дослідникам.
Генеалогічні дослідження музею та робота з цього напрямку були розглянуті на обласному семінарі музейних працівників у травні 2000 р., найцікавіші доповіді видано в збірці матеріалів семінару. Були висловлені пропозиції щодо створення генеалогічного товариства. За організацію цієї справи в масштабі області взявся донецький підприємець, учасник тієї Першої генеалогічної конференції С.К. Перепеченко. 23 жовтня 2001 р. у Донецьку, в приміщенні обласної універсальної наукової бібліотеки ім. Н.К. Крупської відбулися установчі збори Донецького генеалогічного товариства (далі – ДГТ). Головою було обрано С.К. Перепеченко, також затверджено статут ДГТ, згідно з яким, «товариство є культурно-просвітницькою та науково-дослідницькою регіональною громадською організацією» [2, с.8]. Планувалось створити місцеві осередки. У жовтні 2001 р. представники музею історії м. Горлівки були запрошені до участі в роботі X Всеукраїнської наукової конференції, що відбувалась на базі Донецького національного університету [7, с.3].
Генеалогічні дослідження моделюють різноплановий культурний образ в історичному контексті. Загальна історія тим об’єктивніша та правдивіша, чим більше вона схожа на розмаїту яскраву мозаїку, складену з багато чисельних історій, зокрема, родоводів наших земляків. Чим більше ми знаємо сімейних історій, тим глибше розуміємо долю нашого народу. Чим глибше кожен з нас аналізує своє походження, події сімейної хроніки, родинні зв’язки, тим чіткіше видно подальший шлях. Актуальність виявлення родовідних джерел особливо вимальовується на фоні складних соціально-етичних проблем сучасного життя:
розпаду сімей, катастрофічної ситуації у демографічних процесах, у зниженні чисельності населення, падінні рівня народжуваності. Це підтверджують і конкретні статистичні дані щодо сучасного становища з вищеназваних проблем по місту Горлівка. Починаючи з 1993 р. спостерігається щорічне зменшення чисельності населення. За даними на 1939 р. населення міста складало 213 тис. осіб. На день визволення від німецько-фашистських загарбників у вересні 1943 р. – 65 тис. осіб.
Найбільша чисельність – 373,8 тис. мешканців зафіксована на початок 1988 р. В 2000 р. в Горлівці зареєстровано 323,4 тис. осіб, на початок 2009 р. – 287 тис. осіб. Перевага народжуваності над смертністю у місті з 1948 р. по 1972 р. був у середньому +4,5, але починаючи з 1989 р. показник природного приросту став негативним. У 1999 р. в місті природний приріст населення також мав негативне значення – 3,7. Порівняно з 1990 р. цей показник зменшився в 5 разів і нині становить – 3,31 [1, с.13] Починаючи з 1993 р. спостерігається значний міграційний відтік населення. Найбільший міграційний відтік – 2678 осіб спостерігався у 1994 р., а притік +27034 особи – в 1948 р. Починаючи з 2000 р. міграція поступово знизилась [1, с.14]. Мешканці емігрували передусім
в держави СНД та далекого зарубіжжя: Ізраїль, США, Німеччину. Міграційні процеси торкнулися переважно працездатної частини населення, що веде до зміни його вікової структури. Зокрема простежується тенденція старіння населення міста: на початок 1994 р. середній вік населення – 38 років, а в 1999 р. – 39 років, в 2008 р. – 40,5 років. [1, с.15].
Серед працездатного населення в місті, в зв'язку зі смертністю серед чоловіків, помітне превалювання жіночого населення. На початок 2000 р. чоловіків – 137,5 тис., жінок – 161,1 тис. (на 23,6 тис. більше) [1, с.15]. Зниження рівня життя, формування та розвиток у молоді міста нових типів репродуктивності поведінки пов'язано не з погіршенням, а зі зміною в стилі та способі життя. Зростає кількість дітей, від яких відмовляються батьки. Про це свідчать наступні дані: 1993 р. – 17 дітей, 1994 р. – 25, 1995 р. – 29, 1996 р. – 28, 1997 р. – 37, 1998 р. – 38, 1999 р. – 43, [6, С. 8], 2008 р. – 11 [4].
До музейної установи люди приходять у пошуках життєвих цінностей та орієнтирів, духовного здоров'я, відчуття спадковості в часі. Тому вважаємо, що діяльність музею як репрезентанта родинних цінностей, родинної пам'яті, повністю відповідає цим завданням. Невід'ємною складовою роботи з місцевим населенням, з приводу їх залучення до генеалогічних розвідок, стало анкетування як засіб отримання історико-генеалогічних відомостей серед горлівчан.
Про глибину знань родового коріння опитуваних свідчать такі дані: з 94 написаних родоводів, п'ятеро респондентів знало про своїх пращурів до ХІХ ст., 8 – до сер. ХІХ ст., 31 – до кінця ХІХ ст., 50 – поч. ХХ ст., 4 – сер. ХХ ст. Більше половини опитаних нічого не знали про свій рід з поч. ХХ ст., що вказує на обрив коріння. Соціальне походження предків укладачів родоводів розподілилось таким чином: із заможних селян – 12, з бідних – 40, з робітників – 28, з інтелігенції – 5, з дворян – 3, з священнослужителів – 1, з міщан – 1, з козаків – 4. В даному випадку ми спостерігаємо превалювання селянських коренів,
район з прибулим населенням (на заробітки), молода промислова зона. А ось національний склад прибулих такий: українці – 39 опитуваних, росіян – 36, поляків – 6, сербів – 3, хорватів – 1, греків – 2, молдаван – 3, татар – 2, німців – 2 [10, с.11]. Українці складають половину населення, більша частина з них зараз російськомовна.
За даними опитувань гордість за історію своєї сім’ї мають 96 %, хочуть повторити життя одного з предків 24 %, вважають себе повністю схожими на предків 56 % [10, с.12]. В цій групі опитуваних видатних предків не визначили. Але робота з іншими групами респондентів дала наступні результати: в Горлівці мешкають нащадки таких відомих родин як Мазепи, Шевченка, Огинського, Бенкендорфа. Є нащадки і менш відомих родин, які однак були активними учасниками місцевої історії: М.О. Долгов, який очолив повстання козаків на Кавказі під час боротьби в роки громадянської війни з червоноармійцями; Микита Дев’ятилов – селянин, чиє прізвище носить цілий район нашого міста „Микитівський” та залізнична станція „Микитівка” [11, с.6].
Родинний архів пам’яті – це джерело пізнання цікавих сторінок з історії міста, з історії нашого регіону, та і всієї України. Співробітниками музею зафіксовані численні легенди та перекази, які внесені до супровідної документації під час прийняття історико-культурних раритетів до музейних фондів і самі являють собою усні джерела історичної пам'яті. Наведемо кілька прикладів.
Ім’я шахтарського поета Павла Григоровича Безпощадного (Іванова) (1895–1968), яке нині носить горлівське літературне об'єднання, було досить відомим в радянський період. У поета був власний літописець М. Гончаров, який в книзі «Оружие поэта» навів численні біографічні відомості, однак життєпис поета тривалий час був неповним. Псевдонім – Павло Безпощадний, у 20–30-ті роки ХХ ст. був всім зрозумілим і передавав дух того часу. За псевдонімом ховалось прізвище – Іванов. Та у тих, хто не знав, що Іванов – прізвище дідуся, ніякого питання не викликало. Разом з цим наукові співробітники музею історії Горлівки помітили плутанину в письмових джерелах щодо біографії цієї людини. Проведена обробка документів у фондах музею, розмова з донькою поета Вірою Павлівною Безпощадною дозволили з’ясувались деякі біографічні таємниці. Дідусь майбутнього поета Олександр Іванов, скоріш за все носив інше прізвище – Ванідзе. Під час однієї з кавказьких війн потрапив у полон, там його обміняли на собак та записали у кріпаки. Відтак він став носити російське прізвище – Іванов, і мешкав в с. Сеславль на Смоленщині. Там він одружився з Василисою Василівною, теж кріпачкою. Народилися в цьому шлюбі двоє дітей – Юлія та Олександр. Юлія народила Павла, не будучи заміжньою. Тому і дав своє прізвище онукові дід. Пізніше Юлія вийшла заміж, і її чоловік дав своє ім'я по батькові Павлу, а прізвище залишилось дідусеве. Так вдалося з'ясувати причини плутанини, яка стільки років замовчувалась [9, с.40].
Ім'я космонавта Олександра Волкова, уродженця міста Горлівка відоме в світі. Багато в свій час писалось про нього, публікувалися біографічні відомості. Але такий аспект, як родове коріння, ніхто не висвітлив. Як родина Волкових (прабатьки космонавта) та Зибіних (пращури за материнською гілкою) з'явилися в Горлівці, звідки тягнуться їх коріння? Мати Олександра, Надія Волкова, народилась у с. Хитровка Курської губернії; її батько працював у складі артілі з будівельних робіт, виїжджав на сезон заробити грошей у Донбас, а в 1929 р. перевіз свою сім’ю в Горлівку. Родинні корені батька Олександра Тимофійовича Волкова тягнуться з Кіровоградщини. В сім’ї було 10 дітей: 4 хлопця та 6 дівчаток. Вони приїхали в Горлівку майже в той час, що ї Зибіни, у 1928 р. За старим рудником бабуся майбутнього космонавта викопала яму, побудувала там землянку, де і стала жити багатодітна сім’я. І хто знав тоді, що гілки їх родового дерева простягнуться аж у Космос [12, с.43]. Зараз в фондах музею історії міста продовжується комплектування матеріалів про родину Волкових. Це набуло ще більшого значення в зв'язку з тим, що сімейна історія поповнилась черговою «космічною» гілкою: син Олександра Олександровича Волкова, Сергій, здійснив у 2008 р. свій космічний політ. І горлівчани можуть вже казати, що їх загальний родовід вперше в світовій історії поповнився сімейною традицією: представники двох поколінь Волкових побували в космосі, а фонди музею історії міста Горлівка мають безцінні джерела з вивчення родоводу Волкових.
Співробітники музею з кінця 1990-х рр. розглядають генеалогічні дослідження, як інтеграційну методику роботи з писемними і речовими пам'ятниками. Одним з напрямів цих досліджень виступає досвід з виявлення старовинних погостів на теренах нашого міста, культурно-історичних, або природних локусів Горлівки. Як відомо, старовинні поховання можна спостерігати в місцях, де колись оселились першопоселенці міста. В Горлівці – це селища – Зайцеве, Байрак, Гольма, Залізне та ін. [8, с.33]. Їх історія сягає у XVII ст. Але ще у XVI ст. ця територія використовувалася козаками для відхожих промислів. Згодом
тут поєдналися долі близьких за культурами народів.
До 1999 р. особливості горлівських кладовищ не досліджувались, не фіксувалися залишки старовинних погостів, які дійсно можна віднести до заповідних історико-культурних місць нашого краю, та й взагалі України. Розуміючи це, наукові співробітники музею історії міста ретельно записали прізвища, імена, які були залишені пращурами на надгробних плитах чи хрестах. Дослідження не обмежувалось тільки слов’янськими похованнями. Були зафіксовані комплекси єврейських (ХIХ ст.), татарських кладовищ. [8, с.37]. З метою виявлення спадкоємності поколінь, краєзнавець Петро Яковенко та головний зберігач фондів музею історії Любов Маслова, виявили сучасних носіїв прізвищ, які були розповсюджені в перших горлівських селах Зайцево та Байрак. Біля 80 % “зайцевців та байракців” – нащадки Агаркових, Аксьонових, Анікіних, Березецьких, Бондарів, Голоперових, Завражних, Кликових, Мухіних, Рижкових, Тітових, Ходарєвих, Сергеєвих та інші [13, с.31; 8, с.34-36].
Ми маємо свій осередок, на який вже спираються декілька поколінь і формують подальшу крону свого родового дерева. Та все ж таки, що стосується виявлення глибини генеалогічної пам’яті, то Донбас – один з регіонів України, основну масу населення якого складають нащадки колишніх мігрантів, долі яких складались досить неоднозначно. Занадто складною та багатовимірною є історія краю. Але водночас останню можна зрозуміти лише через долі окремих людей, що у своєму сукупному розмаїтті складають власне історичний процес.
Літописи горлівських родин пишуться представниками різних верств населення: за віковим цензом, за соціальним походженням, за рівнем освіти, за фахом. Ми не перебільшимо, якщо стверджуватиме, що документальні джерела особового характеру мають свою особливу унікальність. На сьогодні основу генеалогічних досліджень складає усна традиція передачі інформації, яку також не можна недооцінювати. Документи особового походження, які зберізаються в родинних архівах відіграють не тільки пізнавальну й виховну роль в окремо взятій родині, а й виступають раритетом в загальному масштабі.
У зв’язку з генеалогічними дослідженнями роду Горлових (наше місто носить їм’я Петра Миколайовича Горлова, гірничого інженера), до фондів музею потрапив унікальний документ – оригінал його «Заповіту», який був адресований його родині. Мабуть, мало хто може презентувати заповіт засновника їх малої батьківщини, написаний власноруч. З точки зору джерелознавства – це ще й унікальний археографічний раритет. Унікальність документальних джерел особового походження полягає ще й в тому, що в своїй більшості вони архе дають можливість «відчути» руку і душу автора. Так, фонди музею історії
міста Горлівка поповнились рукописними спогадами бухгалтера Товариства Південно-Російської кам’яновугільної промисловості М.О. Кроликова, який у 1900 р. приїхав сюди з Санкт-Петербургу і започаткував тут свою «донбаську» сімейну історію [3]. Фонди музею мають чимало унікальних особистих документів земляків різних періодів розвитку Горлівки, які акумулюють в своєї сукупності фактографічні та джерелознавчі компоненти генеалогічних знань.
Музеєзнавство, генеалогія, джерелознавство – ці три допоміжні історичні дисципліни взаємопов’язані і на сучасному етапі формують концепцію наближення до конкретної людини, з її проблемами, її життям, інтересами. Ці наукові об'єкти формують мікроісторію, яка у центр уваги становить особистість і стає своєрідним універсальним масштабом і смисловим центром історії, музейний науковий центр та експозиційний майданчик видаються перспективними у подальшому розвитку міждисциплінарних досліджень у межах соціальних наук і наближенні елітарного культурного закладу до широких верств населення.
Творчий колектив співробітників музею історії міста Горлівки надалі ставить перед собою задачу не залишатися лише збирачем і зберігачем генеалогічних фактів. Результатом повинно стати пізнання суті родинних зв'язків горлівчан, їх ролі та значення на різних етапах розвитку нашого міста та в різних його історико-культурних спільнотах. Інтегрування теоретичних та практичних напрацювань в єдине генеалогічне древо горлівчан, з його корінням, стовбуром та кроною, допоможе побачити сучасний портрет мешканця нашого міста як представника донбаської спільноти, як громадянина України.
Джерела та література
1. Козель Е. Демографічна ситуація в м. Горлівка // Генеалогія горлівчан: Матеріали першої міської науково-практичної конференції (м. Горлівка, 2000 р.) / Упор. Савенко Н.О. – Горлівка: Видавничий центр «ВГ», 2000. – С. 13-16.
2. Коломієць Г. Розвиток генеалогічного руху на Донеччині // Генеалогія горлівчан: Матеріали другої міської науково-практичної конференції (м. Горлівка, 2001 р.) / Упор. Савенко Н.О. – Горлівка: КП «Горлівська друкарня», 2001. – С. 7-8.
3. Музей історії міста Горлівки. – Д 2177.
4. Музей історії міста Горлівки. – НДФ 4620.
5. Прохорова Л. Ретроспектива шлюбних відносин в Горлівці: особливості і тенденції // Генеалогія горлівчан: Матеріали восьмої міської науково-практичної конференції (м. Горлівка, 2008 р.) / Упор. Савенко Н.О. – Горлівка: музей історії міста Горлівки: ПП «Колегія», 2008. – С. 12-16.
6. Прохорова Л. Характерні особливості і тенденції шлюбних відносин в Горлівці в ХХ ст. // Генеалогія горлівчан: Матеріали другої міської науково-
практичної конференції (м. Горлівка, 2001 р.) / Упор. Савенко Н.О. – Горлівка: музей історії міста Горлівки: КП «Горлівська друкарня», 2001. – С. 8-9.
7. Савенко Н. Вступ // Генеалогія горлівчан: Матеріали другої міської науково-практичної конференції (м. Горлівка, 2001 р.) / Упор. Савенко Н.О. – Горлівка: музей історії міста Горлівки: КП «Горлівська друкарня», 2001. – С. 3.
8. Савенко Н. Надгробні унікуми селищних погостів міста Горлівка як джерело виявлення прізвищ першопоселенців // Генеалогія горлівчан: Матеріали четвертої міської науково-практичної конференції (м. Горлівка, 2001 р.) Упор. Савенко Н.О. – Горлівка: музей історії міста Горлівки: КП «Горлівська друкарня», 2003. – С. 33-38.
9. Савенко Н. П.Г. Безпощадний та його епоха // Генеалогія горлівчан: Матеріали другої міської науково-практичної конференції (м. Горлівка, 2001 р.) / Упор. Савенко Н.О. – Горлівка: музей історії міста Горлівки: КП «Горлівська друкарня», 2001. – С. 39-42.
10. Савенко Н. Результати анкетування учнів за темою «Твій родовід» // Генеалогія горлівчан: Матеріали першої міської науково-практичної конференції (м. Горлівка, 2000 р.) / Упор. Савенко Н.О. – Горлівка: музей історії міста Горлівки: Вид. центр «ВГ», 2000. – С. 8-12.
11. Савенко Н. Родовідне дерево горлівчан. Музей як осередок сімейних досліджень самобутньої історії Донбасу // Генеалогія горлівчан: Матеріали
п’ятої міської науково-практичної конференції (м. Горлівка, 2004 р.) / Упор. Савенко Н.О. – Горлівка: музей історії міста Горлівки: ПП «Комтек», 2004. –
С. 3-8.
12. Савенко Н., Субарєва В. З родоводу Героя Радянського Союзу льотчика-космонавта А.А. Волкова // Генеалогія горлівчан: Матеріали

Наталя САВЕНКО Генеалогічні дослідження в музеї історії міста Горлівки.pdf


Обжиговые краски по стеклу, фарфору и керамике

Своё Спасибо, еще не выражали.
Google - Ключевые Cлова: міста, історії, Горлівки, музею, Горлівка, населення, конференції, Савенко, горлівчан, нашого, Генеалогія, Матеріали, міської, науковопрактичної, музей, генеалогічних, прізвище, співробітники, досліджень, Горлівці.
Добавить в закладки

Комментарии

Информация
Посетители, находящиеся в группе Гости, не могут оставлять комментарии в данной новости.
Всего на сайте: 15
Гостей: 5
Пользователи: - отсутствуют
Роботы: ArrayoBot, Yandex Bot, oBot, oBot, oBot, crawl Bot, oBot, oBot, oBot, oBot
Пользователей:
Новых: 20
За час: 0
За месяц: 589
Всего: 28458

Приветствуем новичка:
alboifeshy

Выбор Шаблона

да ya_za
да, хочу быть модератором close
нет nini
нет и заходить туда не буду 2


Анализ сайта pr
Наша кнопка
Горловка пуп земли
Моё настроение маслом на полотне
Яндекс цитирования

сайт горловки

Cайт горловки Горловка Пуп Земли » История » История Словами » Наталя САВЕНКО (Горловка, Україна) Генеалогічні дослідження в музеї історії міста Горлівки